Коаліція українських правозахисників, адвокаційних організацій та дослідників у сфері міжнародного права представила в Києві докази того, що злочини Росії в Україні мають ознаки геноциду. Вони також подали можливі міжнародні правові механізми притягнення Росії до відповідальності за вчинення геноциду українців Росією в ХХІ столітті.
Зараз на світовій політичній арені відбуваються цинічні торги українським майбутнім, на 180 градусів просто перекладається відповідальність, країна-жертва оголошується винуватцем цієї трагедії й війни на її знищення, заявили українські правозахисники. На їхню думку, саме тому важливо нагадувати світу, що Росія — це не просто учасник збройного конфлікту. Росія — це агресор, і Росія — це держава, яка давно, не тільки з 2022 року, а набагато раніше, систематично знищувала українців фізично, біологічно, а також їх культурну ідентичність як окремої нації. Експерт з міжнародного права Міжнародного центру української перемоги ICUV Андрій Міхеєв зазначив, що міжнародне визнання геноцидного характеру російської війни проти України наразі ще не стало панівним в світі, і назвав причини такої ситуації:
- На політичному рівні російська агресивна війна має геноцидний характер, і дуже добре, що це визнало вже багато держав. І не добре, що це досі не визнали ті держави, які дійсно впливові у світі. Це США, Велика Британія. Це ключові країни ЄС. Вони не хочуть брати на себе цю відповідальність, і для них потрібне якесь правове обґрунтування. Однак з юридичної точки зору, геноцид — це злочин, доведений намір знищити етнічно-релігійну чи іншу групу повністю або частково, та наявність системної централізованої політики з їхнього знищення. В першу чергу, коли ми говоримо про класичний геноцид, більшості людей на думку спадає депортація українських дітей. Це напряму визначено одним із видів злочинного геноциду за Римським статутом. З 2022 року з окупованих Росією територій України до Росії було вивезено 19,5 тисяч українських дітей. Дуже важкими зусиллями вдалося повернути не більше, ніж 6 тисяч 600 дітей. І вже на сьогоднішній день дуже багато доказів є того, що одним перевезенням справи не обмежилися. Діти, причому не тільки з 2022 року, а ще з 2014 року, перебувають в стані постійної психологічної проросійської обробки і виховання. Їх насильницьки та дуже форсовано всиновлюють російські сім'ї. Це також поміщення в російське виховне середовище, проросійська шкільна програма, а на окупованих нині територіях України це також антиукраїнське переслідування будь-яких проукраїнських поглядів. З 2014 року вже встигло вирости ціле покоління дітей, ставши по суті новими росіянами. І деякі з цих дітей, які досягли повноліття, вже навіть встигнули загинути на полі бою, б'ючись за російську сторону. Перевиховання на нових росіян підтверджує наявність другого елементу — наміру свідомо знищити в них українськість, знищити ціле майбутнє покоління українців біологічно.
Набагато складніше юридично довести злочини Росії проти українського довкілля, визнала еколог організації «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська. Водночас ці злочини є такими, що мають і ще тривалий час матимуть жахливі наслідки для екосистеми не тільки самої України, а й для цілого європейського континенту, вважає еколог. Насамперед екологічна загроза походить від сотень тон вибухових предметів та речовин, що їх розкидало по українській землі російське окупаційне військо, сказала вона:
- Небезпека від цього забруднення не тільки в тому, що все це може вибухнути, тобто, пряме фізичне знищення, але й хімічне забруднення наших ґрунтів, річок, вод. Від того, що вони там залишаються, вони можуть піддаватись корозії, і небезпечні хімічні речовини можуть проникати далі в довкілля. Це хімічне забруднення важкими металами, тротилом, октагоном, гексогеном, ракетним паливом та іншими токсичними речовинами. В зонах, наприклад, проведення бойових дій, спостерігається надзвичайна концентрація цих речовин. На деокупованих територіях наслідки цих подій слід розглядати не лише в теперішньому часі. Ми будемо відчувати ці наслідки в наступні десятиліття. Мине значний період часу, коли ми зможемо повністю ліквідувати й очистити ці території. Війна — це комплексний вплив, і якщо скласти всі компоненти, це можна також розглядати як злочин екоциду. Російська Федерація цілеспрямовано також знищує наші природні комплекси, наші природні ресурси. Деякі з них вже не можна буде відновити. І це вплив не лише на природу, а й на здоров'я і життя наших людей. Тому що те, що ми п'ємо, те, що ми вдихаємо, та сільськогосподарська продукція, яка може бути потім вирощена, це прихована загроза в майбутньому, українці будуть ще страждати від цього. Тому що ці речовини є канцерогенами, такими, що викликають ракові захворювання. Ці речовини, навіть їхні мікрочастки, що потрапляють в організм людей, можуть потім спричинити впродовж 10 років значні проблеми зі здоров'ям, впливати на головний мозок, впливати на серцево-судинну систему, на легені.
Критичне забруднення української екосистеми внаслідок нападу Росії на Україну та війни в центрі європейського континенту, що точаться вже 11 років, виходить за межі української території, нагадала керівниця відділу стратегічних ініціатив зоозахисної громадської організації UAnimals Ольга Чевганюк. На її думку, найбільш кричущим епізодом став підрив російськими окупантами греблі Каховського водосховища влітку 2023 року, через що сталися масштабні затоплення довколишніх територій вздовж Дніпра та викид в Чорне море небувалої кількості прісної води, мулу та хімікатів. Це на десятиліття змінило екосистему чорноморського узбережжя України і найближчих держав та завдало непоправної шкоди флорі і фауні Чорного моря, стверджують екологи. Прямого посилення на екологічний геноцид, за яким вже утвердився термін «екоцид», в міжнародному праві і досі не існує. Але шляхи притягнення Росії до відповідальності за ці злочини є, стверджує Ольга Чевганюк:
- Не кожен екологічний злочин Росії в Україні можна називати екоцидом. І це важливо для нас, з точки зору збору доказів, з точки зору того, яким чином подаються ці екологічні злочини. Триває активна робота Офісу Генпрокурора. Міжнародний кримінальний суд визнає такі види злочинів: злочини проти людяності, воєнні злочини і злочин агресії. Окремого злочину екоциду тут немає. Є окрема велика кампанія, є міжнародна організація, яка називається Stop Ecoside, UА-Animals є частиною цієї спільноти, що роками бореться, щоб екоцид був визнаний окремим злочином. І Україна, яка вже ратифікувала Римський статут, також буде подавати свою позицію з приводу криміналізації екоциду. Але, навіть якщо його зараз визнають, постфактум не можна буде судити Росію за те, що вона натворила в Україні, оскільки на той момент такої норми не існувало. Що ж існувало? Це ряд норм міжнародного гуманітарного права, згідно з якими можна судити Росію. По-перше, це Женевська конвенція, яка забороняє воєнні методи, що спричиняють тривале та широкомасштабне руйнування природи. По суті — це визначення тривалого і широкомасштабного впливу, який канонічно використовують, коли говорять про екоцид. В Римському статуті воєнним злочином є умисне завдання шкоди довкіллю без військової необхідності, а також Конвенція ООН про заборону воєнного впливу на природне середовище. Звісно ж, руйнування росіянами греблі в Каховці є яскравим прикладом широкомасштабного, довготривалого впливу на екологію, яке потрапляє під визначення екоциду. Найбільш результативним випадком екоциду раніше була справа під час війни в Перській затоці, коли іракські війська, відступаючи, підпалили понад 600 нафтових свердловин в Кувейті. Тоді за рішенням Компенсаційної комісії ООН, Ірак виплатив 50 мільярдів доларів компенсації. Україна у справі криміналізації екоциду є першою, але сам факт того, що, наприклад, є реєстр екологічних злочинів, якого раніше не було, це вже є великою перемогою, що надихає, що дає зрозуміти, що ці кроки можуть спричинитися до результату.
Своєю чергою, виконавча директорка Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Люсьєна Шум навела задокументовані дослідниками приклади геноциду росіянами проти української культури і мистецтва. Це неспростовно доводить умисний характер знищення українців і України як нації і держави, спробу стерти її історію і піддати забуттю тисячолітній внесок України в розвиток людської цивілізації, впевнена дослідниця:
- Вже більше 2100 об'єктів культурної інфраструктури зазнали пошкоджень, десь 20% з них знищені цілком. І серед цих об'єктів є об'єкти культурної спадщини — їх більше 1300. Це музеї, історичні будівлі, це той наш історичний спадок, який формує нашу ідентичність. І тому культурний геноцид абсолютно очевидний. Ми це бачили, коли росіяни заходили на українські території, і в першу чергу заходили в бібліотеки, в музеї і так далі, де знищували книги і цінності. Це простріляні книги, які ми бачили в багатьох бібліотеках. Ми робимо кроки в адвокації цієї теми на різних міжнародних заходах. Ми показуємо ці артефакти, тому що вони якраз найбільше торкаються душ людей в інших країнах. Наприклад, що стосується книг, то іноземці абсолютно не розуміють, для чого їх свідомо знищувати, знущатись над книгами. Це один з тих інструментів, якими ми можемо донести світові це варварство. І щодо фізичного знищення українців: зараз триває ініціатива документування, Українським Пенклубом створений сайт, на якому є імена щонайменше 186 діячів культури і мистецтва, які були вбиті на фронті або в цивільному житті. Це доводить, що ця війна Росії проти України є війною на знищення українців як нації. І в культурному вимірі — в першу чергу.
Зараз вісім країн, серед яких країни Балтії, Польща, Чехія, Ірландія та Канада, визнали агресію Росії проти України геноцидом. Українські активісти та правозахисники ставлять собі за мету забезпечити такі умови, щоби й інші держави приєдналися до цього руху й посилили міжнародний тиск на Росію. Кінцевою метою цієї кампанії є притягнення російського агресора до міжнародної відповідальності, заявили українські активісти.
Олександр Савицький