Українські правозахисники докладають зусиль з примусу Росії виконати рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо офіційного схвалення Москвою дискримінаційних практик та нехтування основними правами людини і громадянина в окупованому 2014 року українському Криму. Йдеться про порушення понад десятка основоположних прав, серед яких право на життя, свободу слова, свободу пересування, справедливий суд, а також заборона катувань і дискримінації.
Комітет міністрів Ради Європи у березні розпочав перевірку виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна проти Росії» щодо Криму. Ухвалене 25 червня 2024 року рішення ЄСПЛ стало першою з міждержавних справ України проти Росії, в якому суд визнав численні системні порушення прав людини на окупованому півострові, що тривають від 2014 року до тепер. ЄСПЛ визнав Росію винною в систематичних порушеннях прав людей в тимчасово окупованому Криму за чотирнадцятьома статтями Європейської конвенції з прав людини та протоколами до неї. Суд виявив елемент «офіційної толерантності» порушень Конвенції з боку Москви.
Це рішення стало першим із чотирьох міждержавних позовів проти Росії через її напад на Україну. Наступна справа стосується інциденту подій на українському Донбасі, коли там Росія збила Боїнг рейсу MH17. До цієї справи як позивач приєдналися Нідерланди. Третя скарга стосується подій у Керченській протоці в листопаді 2018 року, а четверта — вбивств опонентів кремлівського режиму.
У рішенні по першій справі ЄСПЛ визнав, що українська сторона довела існування систематичних порушень прав людини щодо громадян України з початку тимчасової окупації Росією Кримського півострова. Судді зауважили, що їм було особливо складно встановити факти у справі, яка стосується великої кількості людей і подій, що відбувалися в українському Криму та на території Росії.
ЄСПЛ наголосив, що йому було важливо переконатися, що заяви від України були обґрунтованими фактично та юридично. Суд проаналізував факти та докази, надані різними джерелами, серед яких звіти міжурядових та громадських організацій, підтверджені свідченнями очевидців. Це дозволило Суду зробити обґрунтований висновок: інциденти порушення прав людини були такими численними й взаємопов’язаними, що склали цілу систему порушень прав людини. Але відсутність ефективного розслідування інцидентів й загальне застосування заходів до всіх причетних осіб засвідчило, що російська влада толерувала таку практику.
Це рішення є остаточним і не підлягає перегляду. Його невиконання лише посилює міжнародну ізоляцію РФ. Вже зараз країни-члени Ради Європи розглядають можливість додаткових санкцій проти російських посадовців, причетних до порушень прав людини в Криму. Крім того, питання щодо реалізації рішення ЄСПЛ може стати важливим чинником у майбутніх переговорах про санкційний режим щодо РФ.
«Йшлося про фіксацію випадків насильницьких зникнень та відсутність ефективних розслідувань таких справ. Це порушення права на життя, численні випадки катувань українських військовослужбовців, етнічних українців, кримських татар, журналістів, нелюдські умови тримання під вартою», — зазначив програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський.
Серд інших порушень прав людини РФ у Криму правозахисник назвав порушення права на свободу, таємне утримання під вартою великої кількості людей, незаконне позбавлення волі, притягнення до відповідальності й засудження українських політичних в’язнів, незаконність судів, що були створені в Криму і судили за російськими законами, а також відсутність ефективних механізмів оскаржувати рішення російської влади. Крім цього, Явроський назвав такі факти, зафіксовані в рішенні ЄСППЛ, як порушення свободи асоціацій, мирних зібрань, переслідування і залякування релігійних лідерів та українських релігійних організацій, відсутність ефективних механізмів відмови від російського громадянства, проблема позбавлення майна в контексті права власності, проблема права на освіту через заборону української мови в школах і переслідування українськомовних дітей, обмеження свободи пересування між Кримом і материковою частиною України. Яворський нагадав, що в рішенні йдеться про тривання цих порушень до сьогодні.
Розгляд справи «Україна проти Росії» щодо Криму ускладнився, бо в лютому 2022 року Росія вийшла з Ради Європи та відмовила в доступі до Криму українським посадовцям і незалежним моніторинговим місіям. Судді визнали такий крок Москви порушенням зобов’язань російського уряду за статтею 38 Європейської конвенції. Українські правозахисні організації подали свої пропозиції з виконання рішення ЄСПЛ до Комітету міністрів Ради Європи.
«Росія як держава відмовилася співпрацювати із судом і не надає жодного плану виконання судового рішення. Відтак суд бере ініціативу у свої руки і визначає нагальні ключові питання», — повідомив виконавчий директор Української Гельсінської спілки прав людини Олександр Павліченко.
Першим є те, що юрисдикція України закріплена за територією Криму і вона не розглядається як територія, що якимсь чином має юридичну належність до Російської Федерації. Отже, й адміністративна практика, заснована на російському законодавстві в Криму, не може вважатися законною або такою, що відповідає закону. Тому вимога ЄСПЛ — повернути українське законодавство на цю територію і скасувати застосування адміністративних практик, які відносяться до Російської Федерації.
В поданні українських правозахисників підготовлений план дій з виконання рішення ЄСПЛ. Найперше в тексті згадуються найбільш вразливі особи, які перебувають у місцях несвободи й потерпають від фізичних порушень їхніх прав через переслідування, застосування катування і жорстокого поводження. Павліченко привітав той факт, що ЄСПЛ поєднав всі міжнародні інструменти й залучає до роботи з виконання його рішень інституції, що займаються міжнародними розслідуваннями злочинів, вчинених Російською Федерацією. Правозахисник назвав важливим долучення міжнародних моніторингових механізмів у процес виконання цього рішення.
Своєю чергою юрист Регіонального центру прав людини Микита Петровець заявив, що навіть потенційні мирні угоди не можуть вплинути на виконання рішень ЄСПЛ, бо вони є обов’язковими й мають бути реалізовані незалежно від політичного контексту. У разі продовження ухиляння Росії від виконання рішень Європейського суду, міжнародна спільнота має застосувати додаткові механізми: індивідуальні санкції, міжнародні трибунали та економічні заходи. Юрист нагадав, що встановлені порушення прав людини мають ознаки серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, що фактично є воєнними злочинами.
«Комітет міністрів рекомендував притягнути до відповідальності винних російських агентів за порушення прав людини. Було зазначено, що слід притягувати до відповідальності не тільки виконавців, а й командування», — сказав Петровець.
На це рішення ЄСПЛ варто звертати увагу й Міжнародного кримінального суду. Адже цей суд розглядає злочини, вчинені Росією після 2022 року, а Європейський суд з прав людини прямо і недвозначно говорить, що є реальні ознаки міжнародних злочинів, що були вчинені Росією раніше.
«Рішення ЄСПЛ не є вироком, бо немає чіткої кореляції між цим рішенням і національними кримінальними провадженням в Україні. Мета Європейського суду — встановити порушення з боку держави, а не конкретних осіб. Хоч суд і визначає, що посадові агенти держави вчинили певні порушення, але все одно там немає конкретних списків прізвищ, за якими можна було б притягати до відповідальності», — застеріг Петровець.
На його думку, це завдання національних кримінальних проваджень. Так Україна своїми національними кримінальними провадженнями підштовхує Міжнародний кримінальний суд шукати винних серед російської політичної верхівки і командування, щоб притягувати їх до відповідальності.
Юрист закликав Міжнародний кримінальний суд розглянути видачу ордерів на арешт підозрюваних за злочини, вчинені від 2014 по 2022 рік. Адже РФ відмовляється виконувати рішення міжнародних скудів, а примусового механізму їхнього виконання немає. Тому, наприклад, замороження російських активів може стати умовою виконати рішення Європейського суду й відшкодувати збитки від агресії потерпілим. Петровець нагадав, що міжнародне право дозволяє застосування контрзаходів, зокрема у вигляді санкцій і замороження активів до того моменту, доки не відшкодована завдана шкода за сам злочин.
Правозахисники закликали міжнародну спільноту до консолідованих дій із забезпечення реалізації рішення ЄСПЛ та притягнення винних до відповідальності. Виконання цього рішення має стати одним з ключових елементів міжнародного порядку денного. Що більше держав підтримає механізми такого тиску, то швидше буде можливо домогтися справедливості для всіх, хто потерпів від окупаційного режиму.
Олександр Савицький