«На жаль, не є певним, що пекло концентраційного табору Аушвіц ніколи не повториться. Молоде покоління мусить усвідомлювати це», — говорить в інтерв’ю тижневику Sieci колишня жертва жахливих експериментів лікаря Йозефа Менгеле та колишня ув’язнена німецького концтабору Барбара Войнаровська-Ґаутьє. 27 січня відзначали День вшанування пам'яті жертв Голокосту і 80-у річницю звільнення Аушвіц-Біркенау. В інтерв’ю вона згадує як маленькою дитиною опинилася у найбільшому нацистському концтаборі, як експерименти над нею здійснював Менгеле, а також про те, як було звільнено з Аушвіц і як вона досі намагається впоратися із травмою тих жахливих часів.
За її словами, нині потрібно намагатися переказувати людям, особливо молодому поколінню, правду про те, що відбувалося у колишньому концтаборі. «Це треба робити для того, аби це ніколи не повторилося. Наша роль, тих, котрі вижили, робити все, аби не дозволити цього. Полякам було важко пропрацювати цю травму, осклільки з одного режиму ми попали в другий, цього разу червоний, сталінський», — згадує, серед іншого, вона.
Як наголошує колишня ув’язнена Аушвіца, «новий комуністичний режим індоктринував поляків навіть ще більше, ніж нацистський режим. З ментального погляду можна сказати, що ми постійно були в таборі. Як дітям, так і доросли комунізм "прав мізки". Системно людину перетворювали на совєтську модель. У таких умовах не було місця для пропрацьовування німецької, освєнцімської травми», — говорить Барбара Войнаровська-Ґаутьє.
**
Оголошене Трампом швидке завершення війни в Україні виглядає нереальним. Буквально за кілька днів до інавгурації він як обраний президент заявив, що на це йому знадобиться шість місяців. Марек Будзіш у статті «Україна в стратегії Америки» на шпальтах тижневика Sieci пояснює, яку тактику президент США має намір застосувати щодо Путіна.
У своїй публікації на онлайн-платформі Truth Social він звернувся безпосередньо до Владіміра Путіна. «Якщо ми не досягнемо угоди, у мене не буде іншого вибору, окрім як запровадити мита, санкції та високі податки на все, що Росія продає Сполученим Штатам», — попередив Трамп. За його словами, «легкий шлях», тобто негайні переговори, завжди кращий за важкий, якому передують санкції та посилення тиску. Проте немає сумніву, що його адміністрація також буде готова до другого варіанту, якщо Путін почне затягувати час і відкладати початок мирних переговорів, — пояснює Будзіш.
Однак посилення санкційної політики проти Москви може виявитися недостатнім, якщо Путін не захоче починати переговори. І все вказує на те, що таку тактику візьме Кремль.
У відео, опублікованому на офіційному веб-сайті Кремля минулого тижня, російський президент виступив проти припинення вогню і висловився за мирні переговори, які повинні привести до тривалої угоди. За словами Путіна, щоб мир був стабільним, він повинен враховувати інтереси безпеки обох сторін конфлікту. У відповідь на погрози Трампа посилити санкційну політику речник Кремля Пєсков заявив, що «не бачить у них нічого нового», тобто Росія не боїться анонсованих дій, — зазначає Марек Будзіш.
«Початок перемовин у справі завершення конфлікту здається близьким, але помиляється той, хто розраховує на їх швидке завершення. Тим більше, що третій стовп американської стратегії тільки створюється. Два перших, що охоплюють визначення поля компромісу, а також інструменту мирного тиску, вже майже підготовлені», — вважає Будзіш.
Автор запитує, які аргументи має Трамп, якщо на Путіна не вплинуть ані пропозиція компромісу, ані бачення жорсткіших санкцій? «Вашингтон мусить замислитися про твердіші, навіть військові кроки. Їх мета – дати зрозуміти Кремлеві, що якщо Путін добросовісно не розпочне перемовин, то Захід спроможний на заходи військового характеру, дуже болісні для Росії», — пише Будзіш. На його думку, не тільки може бути прийняте рішення про збільшення постачання зброї для України та скасування обмеження на її використання, будуть пришвидшені розмови на тему так званого європейського стабілізаційного контингенту, але й Путін отримає чіткий сигнал, що Захід може спробувати вдатися до більше безпосередніх дій, наприклад, блокування російської торгівлі через Балтійське море.
**
«Польща планує захопити захід України — це брехня, що дуже часто повторюють російські та білоруські медіа й місцеві політики. Як створюється це повідомлення і кому воно адресоване? Цим у статті «Хто хоче поділу України?» на шпальтах польського щомісячного видання Polska Zbrojna цікавився Лукаш Залєсінський.
Як нагадує автор, російський наратив про те, що після замороження бойових дій та відправлення військ НАТО в Україну, країна буде поділена, а контроль над її західною частиною перейме Польща, не новий і російська пропаганда почала його використовувати ще в 2014 році, після окупації Криму та розв’язування війни на Донбасі. І, як читаємо, із повномасштабним вторгненням в Україну цей мотив тільки посилювався. Створюючи це повідомлення, Росія використала ресентименти, які в Польщі функціонують щонайбільше серед маргінальних груп, пов’язаних найчастіше із ультраправими, і фальшиво розтягнула їх на більшість суспільства та політичні класи, пише автор статті. «Цілей було декілька. Йшлося, зокрема, про створення порожнечі між поляками та українцями, посилення негативного іміджу перших в очах споживачів в Росії, але теж поширення недовіри до Польщі на Заході. На додаток, звинувачення Польщі в експансіоністських зазіханнях вписувалося у ширший наратив, що мав виправдати дії Кремля. Росіяни хотіли так розмити відповідальність за жорстоке порушення міжнародного права», — цитує слова Максима Сієра, аналітика Difinfo Digest, організації, що займається вивченням дезінформації, Лукаш Залєсінський на шпальтах видання.
Як читаємо російські медіа та політики, створюючи це повідомлення, використовували цілу палітру засобів— від маніпуляцій до напівправди і відвертої брехні. «Іноді методи, до яких вдаються пропагандисти, виявляються мало вишуканими, але для Кремля це не має великого значення. Важливо, аби бажаний для Росії зміст, поширювався різними каналами, а на додаток — з великою інтенсивністю», — пояснює Сієр.
Тим часом тема, пов’язана із анексією заходу України, в останні місяці з’являється особливо часто. Як пояснює експерт, це пов’язано із наближенням розмов на тему припинення бойових дій.
**
«Іноземець у Польщі — на кінці харчового ланцюга» — статті під таким заголовком читаємо на шпальтах свіжого тижневика Przegląd.
«Робота іммігранта є товаром першої необхідності в країні, що динамічно розвивається. Але сам він лише жива машина або порушник. Десятки мов можна почути на верфях і заводах Ґданська, як і на туристичних алеях Старого міста. Столиця Померанії з її абсорбуючим ринком праці фокусує всі проблеми польської міграційної політики ніби крізь лінзу. В умовах гострої житлової кризи та незахищеності роботи ліберальні гасла про рівні можливості та толерантність можуть швидко змінитися полюванням на відьом. Небажання та упередження продаються як вафлі на пляжі», — пише Мацєй Островський.
Перенаселеність орендованих квартир і робітничих готелів супроводжується повною незахищеністю від зловживань на ринку приватної оренди. «Комітет захисту прав орендарів кожні кілька днів приймає заяви від українців, чеченців, пакистанців та громадян Саудівської Аравії, які перебувають у Польщі. Заявники зазвичай не можуть розраховувати на рівне ставлення до їхніх справ з боку поліції. До іноземців офіцери ставляться набагато гірше, ніж до поляків — і я не помітила, щоб наші співвітчизники також могли розраховувати на професіоналізм і розуміння офіцерів. Поліцейські, коли чують іноземний акцент, виявляють повну зневагу. Зневага відчутна навіть тоді, коли заявник вільно розмовляє польською», — Зенобія Жачек із Комітету захисту прав орендарів.
Як читаємо, до офісу Комітету захисту прав орендарів також часто надходять справи українок та білорусок. Господарі, які знайшли вигідніших орендарів, викидають їх на вулицю за одну ніч. Поліцію не хвилює доля жертв жорстокого ринкового механізму.
Тим часом у Польщі немає такого місця, де б не чути про те, що українських дітей приймають до дитсадків без черги за рахунок польських дітей, чи про добре оплачувану роботу з повним соціальним страхуванням, яка чекає працівників із-за східного кордону, пише Островський.
«Українці та багато інших груп іноземних працівників працевлаштовані нелегально. Часто "роботодавці" здирають у них зарплату, внаслідок чого вони стають неплатоспроможними, що призводить до моментального виселення з квартири. Вони не знають, до кого звернутися — у ситуаціях жорстокого поводження вони позбавлені мережі підтримки. Вони теж є жертвами пропаганди, з якою зіткнулися на батьківщині. Їм було сказано, що Польща, як член Європейського Союзу та цивілізована держава, поважає принципи гуманізму та верховенства права. Таким чином, вимогливість українців може випливати з їхньої віри в пропаганду, яку здійснює польська держава», — пояснює Зенобія Жачек із Комітету захисту прав орендарів.
**
«Польський експорт в Україну більш ніж удвічі перевищує показники 2021 року», — пише Мацєй Павляк на порталі FilaryBiznesu.pl.
«Російське вторгнення в Україну призвело до різкого зростання торгівлі між Польщею та Україною, і Україна стає для Польщі дедалі важливішим торговим партнером. Польський експорт в Україну зріс на понад 80 відсотків у 2021-2023 роках і тенденція до зростання збереглася в 2024 році. Ця ситуація відбулася, попри загальне падіння експорту з Польщі в 2024 році. При різкому збільшенні експорту, імпорт з України в Польщу залишається близьким до рівня 2021 року після 3 кварталу 2024 року і значно перевищив вартість імпорту (3,6 млрд євро) — йдеться в аналізі Польського економічного інституту, підготовленому для потреб Ради співробітництва з Україною», — зазначає автор.
За даними Польського економічного інституту, Україна наразі є сьомим за величиною ринком польського експорту за вартістю. За перші три квартали 2024 року на Україну припадало 3,6 відсотка польського експорту, тоді як у 2021 році він становив 2,1 відсотка. У 2021–2023 роках експорт із Польщі до України становив 6,3 млрд євро, 9,7 млрд євро та 11,4 млрд євро відповідно, що свідчить про динамічне зростання вартості торгівлі під час війни. Щобільше, за перші три квартали 2024 року експорт уже сягнув 9,4 млрд євро, що свідчить про подальше зміцнення торгових відносин між країнами, пише Павляк.
Як зазначає автор, значна частина збільшення польського експорту в Україну пов’язана з постачанням продукції, пов’язаної з захистом від російського вторгнення та відновленням руйнувань.
«Вартість польського експорту в Україну зросла більш ніж удвічі порівняно з 2021 роком, тоді як загальний експорт Польщі за цей час зріс на 11,6 відсотка. Це означає, що значення України як торгівельного партнера для Польщі зростає, до чого ми повинні адаптувати теперішню транспортну інфраструктуру. Інтеграція України в ЄС також дозволить Польщі отримати більші економічні вигоди від торгівельної співпраці з Україною», — наголошує у коментарі порталу Павел Слівовський, в.о. директора Польського економічного інституту.
Т.А.