Польський Newsweek публікує велику розмову із відомим французько-американським професором, політологом, оглядячем, автором і громадським інтелектуалом Ґі Сорманом. В інтерв’ю тижневику він висловлює свій погляд на те, що нас чекає в 2025 році. За його словами, «війна в Україні закінчиться припиненням вогню, режим в Ірані впаде, не буде нових великих конфліктів, штучний інтелект змінить наше життя назавжди, а Дональд Туск повинен стати лідером Європи».
«Припинення вогню в Україні є певним. […] Росії не вистачає солдатів, а ще більше Україні. Буде припинення вогню, але це не означає, що буде мир. Це було неможливим від самого початку. Путін не може перемогти. Росія є дуже слабкою, що бачимо в цій війні та в Сирії. Попри те, що вона витрачає понад 30 відсотків свого ВВП на військо, не зможе продовжувати війну. Єдине, що залишилося росії, — це ядерний шантаж. Росія не перескочить через все це. З боку Києва також буде блокада. Українцям буде надзвичайно важко вступити до НАТО. Захід запропонує їм проміжне рішення, яке зовсім не буде задовільним. Навіть НАТО буде послаблене через Трампа та його велику відразу до 5-ї статті», — говорить в інтерв’ю Ґі Сорман.
Як вважає він, в 2025 році як в Україні, так і на Близькому Сході «загроза не зникне, але бої будуть заморожені, і це вже непогано». «Я не бачу жодного військового ризика подібного масштабу. Китай не нападе на Таївань — це міф. Те, що можна уявити, є скоріше падіння найбільш тоталітарних режимів, зокрема іранського. Кінець влади аятолів може стати великою новиною в 2025 році. Натомість президентство Трампа не буде великою подією або революцією», — вважає інтелектуал.
На думку Ґі Сормана, припинення вогню в Україні змінить дуже багато передусім для Німеччини, яка, як він каже, знову зможе купувати дешевий російський газ. Натомість Європа, на його погляд, може почати переговори з росією, які триватимуть безкінечно і Європа, на жаль, не зробить жодного вибору. «Якби Європа мала довогострокове бачення, то мала б створити політичну владу, спроможну приймати спільні рішення і військову силу, незалежну від США. Але не зробить цього. Європа робить щось тільки тоді, коли вона в небезпеці. Але коли безпосередня загроза зменшиться, вона повернеться до свого сну, бо це цілком вигідно. Такою є уся історія Європи», — каже в інтерв’ю польському Newsweek французько-американський політолог Ґі Сорман.
**
У тижневику Tygodnik Powszechny директор Центру східних досліджень (OSW) Войцєх Кононьчук запитує: «Чи можемо сподіватися закінчення війни в Українів 2025 році?».
«Україна досі захищається: ця інформація має бути у списку найважливіших подій підведення підсумків 2024 року», — підкреслює автор, і нагадує, що «незважаючи на те, що росіяни просунулися, головна лінія фронту все ще залишається на Донбасі». «Українці мають усе більше проблем, аби зупинити їх, але захист ще далекий від розбиття. Основна проблема — втома та брак людей. Адміністрація Байдена, що йде у відставку, гарантувала, що українські сили матимуть достатньо боєприпасів щонайменше до весни 2025 року. Але ключове питання полягає в тому, що буде далі», — пише Кононьчук.
Експерт переконаний, що результат цієї війни залежить від трьох головних чинників. «Перш за все, якою буде політика Трампа. Поки що сигнали, які надсилає обраний президент та його люди, формують нечіткий план. Він передбачає, що вдасться переконати Москву і Київ погодитися на перемир'я ціною передачі росії українських територій, які вона зараз контролює, а також обіцянки не приймати Україну в НАТО. Тому Вашингтон може прагнути до компромісу, який, за його розумінням, дав би обом сторонам можливість вийти з війни, зберігши обличчя», — зазначає автор.
Другий, не менш важливий фактор, як пише Кононьчук, — це здатність росії продовжувати агресію. «Кремль розпочав цю війну не для того, щоб просто анексувати окуповані ним українські землі. Це, мабуть, головне, де принаймні частина Заходу помиляється в оцінці російських намірів. Незмінна мета путіна — політичний контроль над усією Україною та перебудова системи європейської безпеки таким чином, щоб росія стала її важливим "акціонером" — і все це має негативні наслідки для всього нашого регіону», — нагадує й застерігає аналітик.
Третій чинник, від якого залежить результат війни, за словами експерта, — це здатність України захищатися. «Це буде неможливо без подальшої військової та фінансової підтримки Заходу. Сьогодні Київ посилає Трампу сигнали про те, що він зможе мовчазно визнати, що росія контролює більшу частину Донбасу та частину Херсонської та Запорізької областей, і що він готовий погодитися на перемир’я відповідно до поточної лінії фронту. Однак і влада (зокрема, президент Зеленський), і українське суспільство, хоч і спустошене трирічною війною, послідовно відкидає можливість капітуляції», — нагадує Кононьчук.
Польський аналітик наголошує, що позиції цих трьох сторін показують, що після вступу Трампа на посаду з ініціативи США будуть спроби переговорів, але вони, швидше за все, закінчаться провалом. Це означатиме, що війна може вийти на новий етап ескалації. Залишається питання, що тоді зробить Трамп. Важко уявити, що він захоче віддати Україну путіну, як вважає директор Центру східних досліджень і додає, що «в одному ми можемо бути впевнені: у 2025 році ця війна залишиться ключовим процесом, що впливатиме на Європу».
**
На шпальтах тижневика Sieci колишній польський дисидент, публіцист Броніслав Вільдштейн нагадує, що «Україна — це наша справа».
«Незабаром виповниться три роки від наступу путіна на Київ. Ми втомилися від цієї війни. Ми в Польщі, ми в Європі, ми на Заході. Ми втомилися від своєї безпорадності, яка, природно, переростає в роздратування до українців. Мешканці більш західного Заходу, коли виявляється, що їхня допомога не приносить митєєвого успіху, відвертаються від трагедії народу, який раніше їм було важко розпізнати. Вони не відчувають загрози, але бояться, що більша участь може втягнути їх у війну», — зауважує Вільдштейн.
За його словами, «у нас, тобто в Польщі та Європі, ситуація зовсім інша». «Визнання того, що те, що відбувається за східним кордоном Польщі, не є нашою справою, є самогубним ставленням», — пише автор.
«Путін чітко дає зрозуміти, а іноді прямо говорить, що його вторгнення в Україну є війною із Заходом. Умовою миру є відновлення позицій Москви з часів СРСР, тобто підпорядкування їй усієї Центральної та Східної Європи. Підкорення України — це лише перший крок», — нагадує публіцист.
«Сьогодні Україна, борячись за свою незалежність, опосередковано бореться також за нас. Захист України і побудова блоку держави Міжмор’я є у нашому життєвому інтересів», — наголошує Броніслав Вільдштейн на шпальтах тижневика Sieci.
**
Polityka пише про російські диверсії у Польщі та Європі. «Підпали автівок, складів, великих торгівельних центрів, посилки із легкозаймистими речовинами, підкинуті кур’єрським службам... Здавалося, не пов’язані між собою події виявилися спробами диверсій, за якими стоїть Москва. Особливо резонансним виявився інцидент, що трапився у травні у Варшаві, коли згорів торгівельний центр "Маривільська, 44", що польські спецслужби та експерти розцінюють як один із актів російських диверсій, з якими зіштовхуються також багато інших європейських держав», — читаємо на шпальтах тижневика.
Як нагадує видання, у відповідь Польща закрила консульство рф у Познані, зазначивши при цьому, що якщо росія не припинить своєї гібридної діяльності, то будуть подальші кроки. Polityka нагадує, що у зв’язку із спробами диверсій у Польщі арештували щоайменше кільканадцять осіб, громадян різних держав, як читаємо, «одноразових агентів, найнятих за невеликі гроші, які часто не усвідомлюють, у чому вони беруть участь».
До російських провокацій у Польщі, як нагадує тижневик, треба теж зарахувати кібератаки й дезінформацію. Як кажуть у Варшаві, за ними стоять дві російські групи, створені ГРУ, одна з яких має поширювати дезінформацію, а інша — паралізувати польську критичну інфраструктуру, аби «сіяти паніку та показувати, що держава не справляється».
Polityka наголошує, що ці дії, ймовірно, посиляться і будуть впливати на майбутню виборчу кампанію у Польщі.
Т.А.