Волинська різанина, чи як це прийнято називати в Україні, Волинська трагедія з огляду на свою високу суспільно-політичну значущість та гострі суперечки, які йдуть не тільки між дослідниками, але й простими громадянами, неодноразова була темою програми «В дзеркалі історії». Події на Волині, а також в Галичині у роки ІІ світової війни і перші післявоєнні роки є найважчими і найкривавішими сторінками минулого в історії взаємин між українцями та поляками. Апогеєм конфлікту вважаються події на Волині в 1943-1944 році, де внаслідок антипольської ОУН (б)-УПА було вбито, за польськими оцінками, щонайменше 35-40 тисяч поляків. Абсолютна їх більшість — це жінки, діти та люди похилого віку.
Останні вісім років взаємини між Україною і Польщею дуже затруювала проблема ексгумацій польських жертв цього конфлікту на українській території.
У 2017 році Україна заборонила проведення ексгумацій польських жертв на своїй території у відповідь на демонтаж у Польщі низки українських пам’ятників, встановлених без офіційного дозволу. Основним поштовхом до цього стала напруга у польсько-українських відносинах, зокрема щодо історичної пам’яті та трактування подій, пов’язаних з Волинською трагедією та іншими конфліктними епізодами ХХ століття.
Українська сторона вважала, що демонтаж українських меморіалів у Польщі є неповагою до пам’яті жертв і порушенням домовленостей щодо взаємного вшанування загиблих. У відповідь Український інститут національної пам’яті ввів мораторій на будь-які польські ексгумаційні роботи, поки не буде відновлено українські пам’ятники, пошкоджені чи демонтовані у Польщі. У відновленні українських пам’ятників на її території, зокрема мова йшла про відновлення меморіальної плити на горі Монастир на братській могилі бійців УПА поблизу села Верхрата Підкарпатського воєводства.
В ситуації повномасштабної війни Росії проти України, і з огляду на неймовірну солідарність поляків і величезну військово-економічну і дипломатичну допомогу Варшави, клінч у справі ексгумацій ставав просто нестерпним. Це розуміли в Києві, і врешті справа зрушила з місця.
Офіційно й остаточно про відновлення в Україні ексгумацій польських жертв конфлікту часів ІІ світової війни було оголошено під час візиту президента України у Варшаву, який відбувся 15 січня.
«Ми повинні у наших відносинах рухатися вперед, дивитися вперед, на мою думку. Наші міністерства культури вже працюють, я радий, що вони опрацьовують матеріали. Ми сусіди, а Росія — найголовніша загроза. Ми повинні робити все, щоб зміцнювати наш союз, безумовно, Європейський Союз, але передусім наш сусідський союз, наш, України й Польщі», — наголосив президент України Володимир Зеленський.
Зі свого боку, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск оголосив про «прорив» і запевнив, що сторони продовжать історичний діалог.
Відомо, що в квітні на території Тернопільської області розпочнеться ексгумація останків польських жертв Волинської трагедії, похованих у колишньому селі Пужники, яке було знищене УПА. Раніше там вже велися пошукові роботи.
Отож, чи дійсно є прорив в справі Волині та ексгумацій, і які загрози чигають на польсько-український діалог довкола важких сторінок минулого? На цю тему я розмовляв з істориками, професором Ярославом Грицаком (УКУ), професором Богданом Гудем (ЛНУ ім. І.Франка) і професором Рафалом Внуком (директором Музею ІІ світової війни у Ґданську).
(Запрошуємо прослухати звук в доданому файлі).
Матеріал підготував Назар Олійник