Не секрет, що спочатку Совєтський Союз, а потім путінська Росія під гаслами фальшивої солідарності з рухами бездержавних народів просуває свою імперську політику, війни і конфлікти.
Сьогодні пропоную поговорити про один дуже цікавий і неоднозначний аспект цього явища. Мова піде про Каталонію, дуже важливий зі всіх точок зору регіон Іспанії та націю з давньою традицією, яка в останні роки веде активну боротьбу за власну державу, хоча й має дуже широку автономію в складі іспанської держави.
Потрібно зауважити, що з огляду на російську агресію в Україні, спочатку гібридну, а потім повномасштабну, у Польщі і в Україні досить поширений погляд про те, що за каталонськими націоналістами стоїть Кремль. Передовсім це зумовлено нелегальним референдумом 2017 року і роллю в ньому Москви.
Події 2017 року запустили потужну кризу Іспанії, що має своє продовження і сьогодні, хоча й тоді ця спроба каталонців відділитися провалилася. Прихильники незалежності стверджують, що російського сліду в цьому немає, і що ця тема використовується, аби їх дискредитувати. Натомість їх опоненти, передовсім іспанські праві, наполягають, що тодішній глава регіону Карлес Пучдемон і його оточення для реалізації своїх планів прагнули заручитися підтримкою Москви, і що контакти з росіянами щодо цього таки були.
Справа про російське втручання в Каталонії стосується ймовірних зв'язків між російськими діячами та каталонськими політиками під час референдуму за незалежність Каталонії в 2017 році. Росія, за деякими даними, намагалася використати каталонську кризу для послаблення Європейського Союзу та Іспанії, підтримуючи каталонських прихильників незалежності, тоді коли ЄС, а також Іспанія вели санкційну політику щодо РФ з огляду на анексію Криму і війну в Донбасі. Навіть нібито звучали обіцянки з боку росіян надати допомогу в 10 тисяч «зелених чоловічків», які мали прибути до Каталонії. Зокрема, були виявлені контакти між каталонськими політиками, такими як Францеск де Дальмассес, і російськими парламентарями та дипломатами. Російські ЗМІ, такі як Russia Today, Sputnik активно висвітлювали події в Каталонії, часто поширюючи фейкові новини і створюючи інформаційний шум, що підтримував незалежницькі настрої. Хоча прямі докази російського втручання у референдум відсутні, контакти та пропагандистська підтримка сприяли поширенню підозр щодо зовнішнього впливу на політичну ситуацію в Каталонії.
Розслідування ймовірного російського впливу на події в Каталонії, зокрема на референдум 2017 року, тривало 7 кілька років. У червні 2024 року глава слідчого суду №1 Барселони Хоакін Аґірре розпочав нове розслідування, зосереджене на ймовірній причетності Росії до спроби проголошення незалежності Каталонії. У справі проходили 11 каталонських політиків і посадовців, зокрема колишній лідер регіону Карлес Пучдемон та його найближчі соратники. Їх підозрювали у державній зраді та нецільовому використанні коштів з регіонального бюджету. Проте 15 січня 2025 року ця справа вмерла з огляду на те, що після того, як сплинув термін для подання апеляцій від приватних обвинувачів, а нових фактів з боку прокуратури раніше не було представлено. Таким чином, вона досягла кінця, саме в той день, коли йде на пенсію її суддя-розслідувач Хоакін Аґірре. Проте смерть російської справи відбулася лише в юридичному вимірі, бо в політичному плані вона дуже жива, ще буде довго жити та мати вплив на політику Іспанії та Каталонії. Лише скажу одне, що саме завдяки, зокрема, каталонським націоналістам утримується коаліційний уряд Педро Санчеса від «Іспанської соціалістичної робітничої партії», а прихід правих партій неодмінно призведе до різкого загострення каталонського питання.
Під час мого відрядження до Іспанії в рамках роботи над подкастами про російську дезінформацію, я відвідав Барселону, щоб поспілкуватися з експертами і причетними до російської справи в каталонському питанні та дізнатися більше про неї, а також про позицію каталонських незалежників, зокрема з числа партії Пучдемона як вони бачать її сьогодні в світлі війни Росії проти України.
Серед моїх співрозмовників була експертка барселонського Центру міжнародних справ Кармен Кляудін та Марк Маргінедас, журналіст-розслідувач ліберальної барселонської газети El Periodico. Ось що каже Кармен Кляудін про вплив Росії на каталонський незалежницький процес у 2017 році:
Російське втручання не відіграло роль головного актора виникнення незалежницького руху, не вплинуло на каталонський сепаратизм, але росіяни скористалися реальною ситуацією, яка склалася в Каталонії. Сьогодні ця ситуація суттєво змінилася. Але тоді був стрімкий ріст незалежницьких устремлінь каталонців, представлених лідерами руху за незалежність на чолі з главою Каталонії Карлесом Пучдемоном. Росія скористалася цим. Вона вчинила так само як і випадку своїх дій в інших країнах Європи. Тобто, це підтримка того, що найбільше ділить суспільство. І питання незалежності Каталонії та її відділення від Іспанії було чимось, що тоді найбільше розколювало каталонське суспільство. Теж саме стосується іспанського суспільства. З самих початків історії демократичної Іспанії не було іншого такого конфліктного моменту як справа Каталонії. Росія, залишаючись собі вірною, вирішила максимально це використати. Серед іншого, Росія спробувала консолідувати позиції каталонських незалежників. Вони через третю особу намагалися вийти безпосередньо на Пучдемона, що їм вдалося зробити. Росіяни запропонували йому економічну підтримку, так само як і, можливо, військову підтримку. Ця інформація вже є надбанням громадськості в Іспанії і Каталонії. Ця підтримка була запропонована під претекстом нібито симпатій до демократичної боротьби і стремління нації самій вирішувати свою долю. І це йшлося про Росію, яка в той самий момент нищила український народ.
Експертка схиляється, що росіяни самі шукали виходи на тодішніх лідерів каталонських незалежників і оточення голови Каталонії Карлеса Пучдемона.
Я гадаю, що це росіяни тут вийшли з ініціативою. Мені здається, що саме так й було, бо каталонські сепаратисти, каталонські незалежники добре не знали з чого почати, щоб налагодити цей безпосередній зв'язок з Росією, який би не йшов через посольство РФ в Іспанії. Адже це було б занадто помітно і явно.
З іншого боку, каталонські незалежники шукали підтримку, де тільки можна, в різних країнах. Вони цього намагалися досягнути у випадку Ірландії та Бельгії. Всюди, де могла бути симпатія до їх справи. Проте вони зустрілися з невеликою прихильністю.
Зі свого боку, Марк Маргінедас підкреслює, що тоді в 2017 році велася активна російська дезінформаційна кампанія й інші дії, ціллю яких було доведення до точки неповернення, а навіть спричинити кровопролиття в Каталонії.
Вони роздмухували настрої. Якщо поглянути тоді на контент Russia Today, то цей канал був просто наповненим фейковими новинами. Більше того, Russia Today змогла дуже швидко, дуже вдало закріпитися в соціальних мережах.
Там було багато дискусій довкола Каталонії, була сильна російська присутність, що зовсім не характерно для російського ЗМІ, яке до того часу не використовувало соціальні мережі настільки активно. Це створювало значний медійний шум. Очевидно, що були контакти між частиною людей з каталонського руху за незалежність і Росією. Коли Росія помічає таку можливість, вона намагається її використати. На мою думку, Росія дуже чітко діяла через особу Віктора Террадельяса — людину, яка приїхала до Москви з пропозицією визнання Криму в обмін на визнання незалежності Каталонії.
Ця особа була, м'яко кажучи, одержима ідеєю незалежності Каталонії, і саме в той найкритичніший момент, коли Пучдемон мав вирішити, чи оголошувати вибори, чи залишатися в Палаці Женералітату, вона мала значний вплив на нього.
Саме тоді Террадельяс, під сильним впливом російських агентів, наполягав на тому, щоб Пучдемон залишався в палаці, опустив каталонський прапор і закликав до спротиву. У той драматичний момент історії Каталонії Росія мала прямий доступ до Пучдемона через цю людину. Однак той не захотів закликати до спротиву, оскільки не хотів насильства. Втім пізніше Пучдемон висловлював жаль з цього приводу і казав, що, можливо, варто було б закликати до спротиву.
Якби це сталося, виникли б сутички, і були б жертви, ми б опинилися в Каталонії в абсолютно іншій ситуації — ймовірно, у стані громадянського протистояння між спільнотами. Але цього не сталося, тому що Пучдемон вирішив залишити палац. Це, на мою думку, дуже серйозно: коли через людину, яка має прямий доступ до президента, російські агенти кажуть залишатися в палаці, знімати прапор, і ця людина має вплив такого рівня.
Я теж запитав про проблему дезінформації в Іспанії і Каталонії сьогодні, коли йде війна Росії проти України і про питання ставлення каталонських націоналістів до неї. Говорить Марк Маргінедас:
Російська дезінформація, безперечно, присутня на двох крайніх полюсах політичного спектра в Іспанії. По-перше, це крайня правиця. Однак справа в тому, що так історично скалося, що серед крайньої правиці є сектори, які через недовіру до КГБ й досі з підозрою ставляться до всього, що йде із Росії. Це, певною мірою, стало бар’єром, який зробив крайню правицю ще більш ізольованою щодо впливів росіян. До того ж я би сказав, що їхній вплив зараз є ще меншим. Наразі, коли праві сили не перебувають при владі, вони не мають можливості впливати на рішення уряду.
З іншого боку, ми бачимо, що дві політичні сили, які наразі найсильніше кидають виклик уряду у зв’язку з можливістю ухвалення бюджету прем’єра Педро Санчеса – це партія Junts per Catalunya (з кат.-«Разом за Каталонія») і крайньоліва сила в особі Podemos (з ісп. «Ми можемо»).
Це сили, які, як відомо, мали помітні контакти з росіянами, про які стало широко відомо і які вони не змогли заперечити. До того ж у цьому контексті фігурує адвокат Гонсало Бойє, який представляє інтереси Пучдемона, а також представляв інтереси Пабло Гонсалеса, він же Павєл Рубцов – російського шпигуна іспанського походження. Цей адвокат, якщо можна так сказати, має значний авторитет і в Podemos. На мою думку, наразі проросійський вплив на іспанську політику походить насамперед звідти, адже саме Junts per Catalunya та Podemos є двома партіями, на які уряд змушений спиратися під час ухвалення своїх бюджетів. І що цікаво, саме ці дві партії створюють найбільші труднощі для затвердження бюджету.
Щодо Пучдемона, то я не можу сказати, що каталонський рух за незалежність ідеологічно є антиукраїнським. Але, безсумнівно, відомо, що Пучдемон і його оточення мали контакти з Росією, причому на доволі високому рівні. Мова йде не про будь-кого, а про таких людей, як Жозеп Алай, права рука Пучдемона, який мав контакти з особами в Москві, зокрема з сином Євгєнія Прімакова.
А ось що про ставлення незалежницького руху до теми війни Росії проти України каже Кармен Кляудін:
Суть полягає в тому, що всі ці незалежницькі каталонські групи об'єднує один спільний чинник. Для них справді чимось важливим і першочерговим пріоритетом є незалежність. Відповідно, все решта, цілий всесвіт підпорядковується цій меті. І тому всі теми, чи це будуть внутрішні справи Іспанії чи міжнародна тематика, навіть російська агресія проти України таких колосальних розмахів — все це для них другорядні справи. Ці речі для них малозначущі на відміну від питання їх національного визволення. Що я хочу цим сказати? Маю на увазі, що панує величезне невігластво в українському питанні.
Це з одного боку, а з іншого боку, серед тих незалежників, які представляють ліві течії є співзвучність з Росією і тим, чи вона була раніше. Мова тут про Совєтський Союз як нібито альтернативну соціально-економічну модель щодо капіталізму. І з огляду власне на це є певна симпатія до Росії. І тому позиція цих людей наступна: так, ми проти російської агресії в Україні, ми не підтримуємо Росії в її військовій агресії, але слід визнати, що ця агресія була спровокована Заходом, особливо з огляду на процес розширення НАТО. У такий, вони приймають аргументацію Кремля.
Кармен Кляудін вважає, що попри певні історичні паралелі між Україною та Каталонією, особливо в минулому, це не має значення у випадку реальної політики каталонських націоналістів.
Вони б могли використати цей аргумент, щоб зумовити більші симпатії до України, але цей аргумент вже не має значення для сучасної Каталонії. Проте це теж треба розглядати в контексті того, про що ми вже говорили раніше. Тобто, йдеться про пошук каталонськими незалежниками міжнародної підтримки для своєї справи, особливо це стосується Junts per Catalunya. Росіяни завдяки своїй дезінформації і з огляду на зближення у 2017 році в їх очах розглядаються як ймовірний союзник. Відповідно, особи з числа Junts per Catalunya і сам Пучдемон дуже обережні в тому, щоб не дратувати Кремль.
Тим часом Марк Маргінедас відзначає, що прихильники Пучдемона і оточення партії Junts per Catalunya цілковито відкидають саме існування чогось такого як російське втручання в каталонський незалежницький процес тоді, 2017 році, як і сьогодні.
Вони зуміли встановити серед свого електорату версію або нарратив про те, що російська змова була вигадкою. Крім того, є судді, які досі не знайшли достатніх доказів щодо цієї справи. Можна сказати, що все зводиться до кампанії дезінформації. Крім того, іспанський уряд, який, як я розумію, не дуже зацікавлений у тому, щоб ці питання розкривалися, бо це створює проблеми з партією, від якої він залежить у парламенті. Наприклад, голова канцелярії прем’єра заявив, що російське втручання зводиться до випадків дезінформації. На жаль, така ситуація на сьогодні.
Під час мого перебування в Барселоні я намагався вияснити цю справу з різних перспектив і точок зору. Зокрема я взяв інтерв’ю в Антоні Марія Піке, який є заступником головного редактора порталу El Nacional. Cat і його співзасновником. Це одне з впливових інтернет-ресурсів прихильне до ідеї про самовизначення Каталонії. Антоні Марія Піке у розмові зі мною підкреслює, що справа про російське втручання в каталонський процес незалежності використовується для очорнення незалежників, але факт самих контактів їх представників з кремлівськими делегатами не заперечує.
Російське втручання – це, в першу чергу, фабрикація іспанських спецслужб. Кожна держава зацікавлена в збережені своєї цілісності. Вони боролися з каталонським незалежницьким рухом всіма можливими способами і зокрема шляхом дезінформації. Друге питання, чи росіяни, оточення Путіна зацікавлені використати будь-яку річ, будь-яку кризу в будь-якій європейській країні задля дестабілізації і поляризації? Так воно є. Росіяни використали каталонський незалежницький рух в своїх цілях. Кожна бездержавна нація, яка вибирає шлях до незалежності, шлях звільнення від іноземного впливу чи переслідує якусь іншу політичну мету, шукає собі союзників в світі. На мою думку, зближення до Росії, особливо після вторгнення в Крим, але й раніше, є помилкою, бо це тебе, так би мовити, інфікує і заплямовує. Проте, у цьому російському сюжеті велика частина всього цього є вигадкою, що було сконструйовано на базі якихось дрібних елементів.
Оглядач видання El Nacional так пояснює, в чому, на його думку, полягає реальний вимір російського втручання у каталонський незалежницький процес.
Це полягає в тому, що представників каталонського руху за незалежність не турбує мати будь-якого союзника задля здобуття незалежності Каталонії. Вони не дивляться на те, з ким мають справу. Одним з цих контактів була Росія. Пучдемон дав інтерв’ю російським державним ЗМІ, які просувають дезінформацію й інтоксикують медійний простір, як це є, до прикладу, канал RT. Не думаю, що він усвідомлював, що це буде використано його ворогами і ворогами незалежників, щоб сфабрикувати вигадку, що нібито за каталонським незалежницьким рухом стоїть Путін і російські спецслужби. Треба бути обережним, але часом так не є. Є дуже відомий вислів одного знаного каталонського журналіста і письменника 20-30-х років, який навіть взяв інтерв’ю у Гітлера, він любив говорити «я ніколи не дотримуюся обережності, коли йдеться про справу Каталонії». Отож, як слоган це звучить добре, але власне слід бути завбачливим.
Антоні Марія Піке переконаний, що іспанські спецслужби з відома тодішньої влади на чолі з прем’єром Іспанії Маріаном Рахоєм від Народної Партії сфабрикували аферу про російський вплив на незалежницький процес в Каталонії, використовуючи для цього також дезінформацію.
Я гадаю, що моментом, який започатковував фабрикацію цієї справи про російське втрачання була поява статті The New York Times, під якою підписалися дві особи. Один з них це американський журналіст Майкл Свіртс, а другим був іспанський журналіст, який виступив в ролі його помічника. В них не було поняття про те, про що вони писали. Це була мішанина гороху з капустою. От така ця стаття The New York Times, ця їхня стаття не пройшла б через редакцію в будь-якому звичайному виданні. Проте там його опублікували. В мене немає жодного сумніву в тому, що за всім цим стоять спецслужби Іспанії, і що вони надали цим двом журналістам матеріал, на якому вони побудували свої твердження. Вони не є правдивими, не були сконфронтовані з іншими джерелами і місцями суперечать одне одному. Проте це дає можливість легко запустити плітки і запустити в обіг байку про те, що каталонських незалежників підтримує Росія. Це не так, але треба бути обережним.
Мій співрозмовник визнає, що Росія проводила дезінформаційно-пропагандистські дії стосовно нелегального референдуму за незалежність Каталонії у 2017 році, але, на його переконання, це мало мізерний вплив на процес.
Росія, безсумнівно, проводила ці операції, але її вплив був мінімальним. Серед іншого, тому що каталонський рух за незалежність є давнім, і вплинути на політичний рух із такою широкою базою підтримки не так вже й просто. Для цього потрібно значно більше часу. Чи вплинули вони на американські вибори у 2016 році? Так, вплив був. У Франції вони надавали фінансову підтримку партії Марін Лє Пен. Вони стоять за ультраправими рухами в багатьох країнах, зокрема й в Іспанії. Є зв’язки з іспанською партією Vox, де є багато прихильників Путіна.
Я вважаю, що не можна сказати, що каталонський рух за незалежність керується Путіним, хоча це й може бути в їхніх інтересах, або що він контролюється Росією. Але Кремль скористався іспанською політичною кризою та діями російських спецслужб для того, щоб плутати, поляризувати, зумовлювати поділи тощо. Каталонський рух за незалежність не радикалізувався через кількох російських твіттер-активістів. Це занадто складно, тому що це давній рух, занадто укорінений, щоб піддатися такому впливу. Що ж до його головних лідерів, то я би сказав, що всі вони не мають жодного зв’язку з будь-яким рухом, який не є демократичним, відкритим, західним, проєвропейським тощо. Але я розумію, що певна необережність може створити враження існування такого зв’язку, хоча насправді його немає.
Оглядач El Nacional.cat переконаний, що абсолютна більшість каталонців, які є прихильниками незалежності, на стороні України у її боротьбі з російською навалою.
Якщо запитати будь-якого політичного чи соціального лідера, то вони скажуть, що було російське вторгнення в Україну, що це є військовою агресією, що Росія — це мафіозна держава, яка шантажує своїх сусідів газом, армією і всім іншим. Вони переконані, що Україна має право на свою свободу, на свою державність і на те, щоб обрати власний шлях подалі від Росії і поза її сферою впливу. І це бачення поділяють практично всі.
95% каталонських прихильників незалежності скажуть тобі це, бо Україну бачать як Каталонію. Для них Росія — це Іспанія, а Україна — це Каталонія.
Таким чином, це дуже проста і дуже поширена аналогія, яку поділяє багато людей.
Мені вдалося зустрітися також і з представниками партії Карлеса Пучдемона Junts per Catalunya, депутатами парламенту Каталонії Францеском де Дальмасесом і Аугусті Коломінасом, щоб почути їх позицію в питанні контактів з Кремлем, ставленням до війни Росії проти України.
Що важливо, Дальмасес є фігурантом справи про російське втручання. Зокрема іспанські слідчі, які вели цю справу, впевнені, що саме він був тим, хто зустрічався з агентами російських спецслужб і зумів влаштувати у 2017 році зустріч у Москві вже згаданому раніше Віктору Терадельясу з Сєргєєм Марковим, екс-депутатом від партії «Єдина Росія» і одним з радників Путіна.
Тим часом, Коломінес є знаним істориком нової і новітньої історії Каталонії, автором цілого ряду монографій з цієї тематики. Його вважають одним з головних ідеологів Junts per Catalunya.
Під час зустрічі в каталонському парламенті мої співрозмовники навідріз відмовилися коментувати під запис російську справу, аргументуючи це тим, що це суцільна брехня. На мої прямі питання щодо зустрічей з росіянами і їхніми представниками в Барселоні Францеск де Дальмасес запевнив мене, що такого не було. Проте і він, і Агусті Коломінес погодилися прокоментувати тему війни Росії проти України. Ось, яку позицію своєї партії озвучив депутат Дальмасес:
Junts per Catalunya від самого початку кваліфікувала війну в Україні як російське вторгнення, яке вдарило по її територіальній і національній цілісності. Проте ми пішли далі. Ми одразу сказали, що в Україні вирішується майбутнє Європи і тому ми повинні бути соратниками з питанні оборони з боку українського уряду та армії. В цьому сенсі як в Європарламенті, так і в парламенті Каталонії та Іспанії, всюди, де ми були присутні, ми виступили не лише з проектами резолюцій солідарності з Україною з огляду на агресію, яка є порушенням всіх норм міжнародного права, але ми теж підтримали ініціативи міжнародної спільноти, які сприяють тому аби українська армія мала можливість захищатися впродовж всього цього часу. Ми будемо продовжувати цю підтримку, аж до часу, коли українська влада і також ЄС приймуть рішення, що настав момент для переговорів і що слід покласти край цій війні. Проте поки триває конфлікт Junts per Catalunya, всі наші депутати, всі наші представники в інституціях, в яких ми присутні, будуть засуджувати російську агресію і відстоювати необхідність України боронити свою територіальну цілісність і захищати свої права як правова держава.
Депутат Дальмасес підкреслив, що його політична сила неодноразово на практиці виражала свою солідарність з українцями.
Партія Junts per Catalunya на всіх демонстраціях, організованих українською спільнотою в Каталонії, не тільки прийняла участь, але й ми взяли в ній солідарну участь. Так було у серпні 2024 року, так само як це було декілька тижнів і декілька місяців тому. Я особисто неодноразово був на них, разом з відповідальним від Junts per Catalunya за міжнародні зв’язки. В цьому сенсі наша позиція була і є відкрита та публічна. В цьому сенсі варто сказати, що під кінець роботи парламенту Каталонії попереднього скликання ми виступили з ініціативою, щоб він ще раз зайняв позицію щодо війни в Україні, і тому ми ініціювали декларацію, в якій ми знову визнали право на самозахист України і її право до територіальної цілісності. Водночас ми засудили російську агресію, жертвою якої стала велика частина території України. І ми знову підтримали міжнародне право і закликали до пошанування кордонів України.
Зі свого боку, Агусті Коломінес, який є не тільки політиком, але й дослідником історії Каталонії, вбачає історичні паралелі між Каталонією та Україною.
Однією з подібностей, які є між Україною і Каталонією, є позиція того іншого. В даному випадку це Росія й Іспанія. Росія заперечує існування української нації, а навіть заперечує існування української мови. І в нашому випадку відбувається теж саме. Часто заявляється, що каталонська це лише діалект і що каталонська не знати, що це таке. Іспанці цього не роблять у випадку басків, бо абсолютно очевидно, що це зовсім інша мова, яка не походить від латинської. І окрім того, вони вважають Каталонію регіоном Іспанії. Це заперечення національної ідентичності наших двох народів. Власне це те, що нас об’єднує. А те, що робить відмінними наші випадки, так це те, що опонент не є тим самим і не має того самого впливу. Адже очевидно, що Росія є світовою потугою, а Іспанія вже довгі роки нею не є.
Коломінес, говорячи про ставлення каталонських незалежників до війни Росії проти України, підкреслює, що не можна говорити про якусь монолітну позицію, бо йдеться про різні ідеологічні течії.
Як вже Вам сказав депутат Дальмасес, в нас є чітка позиція щодо України і є наша підтримка визвольній війні українців. Ми не відходимо від нашої позиції підтримки України проти російського вторгнення. Чи це поділяє весь незалежницький каталонський рух? Напевно, що ні. Мені байдуже до позиції інших, бо вони нас також відповідно оцінюють.
Безумовно, CUP («Кандидатура народної єдності») — це партія, яка в цьому питанні заявить протилежне до того, що ми говоримо. Проте CUP — це вкрай невелика сила серед каталонських незалежників. Щодо партії Ezquerra Republicana («Республіканська лівиця»), то все залежить від сектору. Але у випадку Junts per Catalunya поділів не має, бо всі згідні щодо цієї позиції. Вторгнення в Крим було незаконним, вторгнення в Україну було незаконним. Для нас вирішенням є збереження територіальної цілісності України. Але також ми вважаємо, що мир має бути досягнений через переговори, і це ми пропонували, коли ми мали конфлікт тут, в Каталонії. Цей мир має бути досягнутим на базі справедливості. Це має бути справедливий мир, виходячи з інтересів України.
Як бачимо, каталонські незалежники у своїй більшості на боці України в її боротьбі з Росією. Немає сумніву, що вони зробили висновки після 2017 року і спроб Росії втрутитися у політичний процес в Каталонії. І це важливо, бо Москва на 100% спробує знову зіграти каталонською картою задля розколу Іспанії. Що ж, побачимо…
Матеріал підготував Назар Олійник