У нашому ефірі українська воєнна мігрантка — пані Надія з Маріуполя — одна із понад 100 тисяч жителів цього міста, які знайшли прихисток в Європі і по всьому світу. 15 березня 36-річній жінці вдалося самостійно виїхати з обложеного міста із двома маленькими синочками (на той час однорічним і чотирирічним). На час початку війни чоловік Надії, за фахом — моряк, перебував у Південній Америці. Жінка виїхала з міста, в колоні, мабуть, з 1000 автівок. Їй довелося пройти дуже багато перевірок на російських блокпостах, довелося їхати під обстрілами, пробиватися через мінне поле, яке було останнім відрізком дороги до першого українського блокпосту, де їх зустріли оплесками.
Вже понад два роки маріупольська сім'я проживає у Хорватії, до якої пані Надія їхала і через Польщу, де до неї долучився її чоловік. Нам вона розповіла свою історію: зокрема, як пережила облогу міста і евакуацію з України, чому на місце прихистку вибрала хорватський Задар, чи розглядає повернення до рідного міста, яке були змушені покинути майже всі її родичі і друзі. І як, попри всі втрати — батька, близьких собі людей, житла, попри психологічні травми від пережитого, намагається зцілитися, аби допомогти собі та своїм дітям повернутися до нормального психологічного й емоційного стану, і не плакати, випадково почувши слово «Маріуполь».
Запрошуємо вас послухати повну версію передачі у прикріпленому звуковому файлі.
Галина Леськів, Наталія Бень