Польща має просувати інтереси своєї збройової промисловості в Україні та використовувати український військовий досвід, заявив нещодавно у Києві заступник міністра національної оборони Польщі Цезари Томчик. Разом з ним до української столиці прибула економічна місія державних збройових компаній.
«Я вважаю, що це той момент, коли ми маємо чітко сказати, що ми повинні будувати польські інтереси тут, в Україні. Ми повинні зробити все, щоб налагодити контакт польських збройових компаній з їхніми колегами в Україні», — наголосив він.
За словами головного редактора військового порталу Defence Express Олега Каткова, візит до Києва представників польського Міністерства національної оборони та польських оборонно-збройних підприємств поглибить польсько-українську оборонно-промислову співпрацю, яка, на думку експерта, посилить не тільки ЗСУ, але й Військо Польське:
«Це черговий крок, тому що кроків і до цього було зроблено дуже велику кількість. Це лише один з багатьох і точно не останній крок. Це меморандуми, тобто домовленості між Укроборонпромом та Польської зброярської групи (PGZ) відносно поглиблення вже наявної співпраці. Треба зазначити, що українська та польська оборонні й промислові комплекси почали працювати над спільними проєктами ще з 2014 року. До повномасштабного російського вторгнення було декілька доволі цікавих проєктів, які, на жаль, через певні тодішні труднощі, але теж через російську агресію, не були реалізовані. Можна згадати і ракетний комплекс Pirat, і дуже цікавий проєкт Stokrotka, який насправді мені зараз нагадує систему APKWS, яку дуже активно використовують Збройні сили України як концептуальне рішення використання 70-мм некерованих реактивних снарядів для протиповітряної оборони. Тобто Польща та Україна вже тоді дивились на те, як збивати дрони.
На жаль, Stokrotka не була реалізована, хоча я досі вважаю, що це дуже потенційно правильна система. Це було ще до 2022 року. Можна теж згадати про бронетанкові проєкти. Російська агресія внесла дуже серйозні корективи у таку співпрацю, і вона вже продовжилася з точки зору того, що потрібно прямо зараз, без якогось часу на створення чогось нового і з погляду зовсім інших об'ємів. Можна згадати, що у 2023 році був започаткований спільний проєкт капітального ремонту танків Т-64 або виробництво боєприпасів у Польщі для України. Тобто є безліч різноманітних проєктів, які реалізуються саме спільно, і, звісно, таке поглиблення розширюється.
Якщо брати повідомлення Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, то оголошені напрямки це і боєприпаси, це і бронетехніка, це і засоби протиповітряної оборони. І важливо ще загадати про те, що з Польською зброярською групою була підписана також домовленість про співпрацю між Українським об'єднанням приватних підприємств Naudi і Польським інститутом інженерної техніки WITI. Така співпраця посилить одночасно і Збройні сили України, і Військо Польське. Саме така взаємовигідна співпраця є найкращою запорукою позитивних результатів», — наголосив експерт Олег Катков.
Від початку Другої світової війни минуло багато часу. Змінювалися країни, союзи та світогляди. З розвитком науково-технічного потенціалу змінилися зброя та війни. У російсько-українській війні, майже вперше почалися активно використовуватися безпілотні системи, космічна розвідка, засоби радіоелектронної боротьби та далекобійна гіперзвукова зброя з максимальною точністю ураження цілей. Ця війна назавжди змінила загальну тактику ведення бою, використання людського ресурсу та принципи й основи індивідуальної та колективної безпеки. Чи змінить російська війна в України світогляд системи колективного захисту (НАТО) демократичних держав від агресивної політики деяких автократичних країн, та чи потребує НАТО реформування,— розповідає президент Аналітичного центру «Політика» Олег Лісний.
«В українців є одна мрія, ілюзія: це 5 стаття НАТО, яка фактично дійсно не була застосована жодного разу в повному обсязі. І це є те, чим насправді українці себе тішать, а Європа себе втішає, що ми це зможемо отримати, а країни-члени НАТО — начебто вони цю безпечну точку мають.
Війна в Україні показала, що використання методів, кальки десятилітньої давності вже не є ефективними. І в перспективі, на мою думку, на основі українського кейса, НАТО може перепрошитися, і дуже хотілося б, щоб воно це зробило у військовому плані, де всі члени без виключення мають робити внески, які необхідні для того, щоб захистити Європу самостійно без США. Це було б в ідеалі, або, якщо це одна із вимог нинішньої адміністрації, то для того, щоб захиститися разом зі Сполученими Штатами. Але тут постає питання про швидкість ухвалення рішення, тобто консультації можуть тривати доволі довго, а ми ще маємо зважати на те, що в нинішньому НАТО відсутня єдність ухвалення рішень. До речі, так, як і в ЄС. І все це відбувається через одні й ті самі держави, тому саме зараз актуальною є реформа ухвалення рішень у критичних ситуаціях, і в контексті 4 статті й 5 статті НАТО.
Якщо нині й надалі все триватиме так, як є, тобто довго ухвалюватимуться рішення, не сплачуватимуться вчасно внески, не буде одностайності, то, суто на мою думку, НАТО не зможе впоратися проти такого режиму, як РФ. На відміну від Європи, в РФ рішення ухвалюються миттєво, бо значною мірою росіянам ні з ким радиться», — пояснює політолог Олег Лісний.
Організація Північноатлантичного договору була створена 4 квітня 1949 року з метою стримування загрози радянській експансії в Європі після Другої світової війни. По суті, організація діє як союз колективної безпеки з метою забезпечення взаємного захисту військовими та політичними засобами, якщо країна-член альянсу зіткнеться із зовнішньою загрозою. Положення про колективну оборону закладено у славнозвісну статтю 5 статуту НАТО. Продовжує професор, доктор політичних наук Сергій Телешун.
«НАТО саме ще не визначилося з тим, чи зможе виконати важливу військову функцію. Російська війна в Україні показала спроможність реальних дій, а питання полягає дещо в іншому, чи готовий швидко, оперативно включитися механізм не 5 статті, а реальний механізм захисту партнера», — зазначає політолог Сергій Телешун.
Запрошуємо до прослуховування програми «На прицілі» у прикріпленому аудіофайлі.
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович