Події, які відбулися 28 лютого 2025 року в Овальному кабінеті Білого дому, де проходила зустріч української делегації на чолі з президентом України Володимиром Зеленським та президентом США Дональдом Трампом і його адміністрацією, вписалися, чи навіть увірвалися в аннали дипломатії.
Президент України Володимир Зеленський прибув до Вашингтона задля підписання угоди про доступ США до українських рідкісноземельних корисних копалин, що мало бути передумовою для подальшої підтримки України з боку Америки у протистоянні з Росією.
Однак, замість очікуваного прориву, зустріч перетворилася на публічну суперечку між президентом України Володимиром Зеленським та президентом США Дональдом Трампом і віцепрезидентом Джей Ді Венсом.
Наслідки цієї публічної сварки лідерів були негайними і негативними для Києва: адміністрація Трампа оголосила про призупинення всієї військової допомоги Україні, аргументуючи це тим, що підтримка США має сприяти мирному врегулюванню конфлікту.
Правда, вже впродовж 24 годин після повідомлення про призупинення американської допомоги український лідер заявив у своєму профілі в мережі Х, що жалкує, що зустріч у Білому домі склалася так, як склалася, і що він готовий «сісти за стіл переговорів» із Трампом та підписати угоду щодо корисних копалин, а також що він підтримає припинення вогню на морі та в повітрі.
Сам Трамп, виступаючи перед Конгресом 4 березня, зачитав допис Зеленського та похвалив українського президента. За його словами, Зеленський готовий повернутися до Вашингтона і підписати угоду щодо рідкісноземельних металів у будь-який зручний для США час. Щоправда, залишаються відкриті запитання: що це буде за угода, які гарантії безпеки вона дає і що насправді відбувається за кулісами переговорів, які американці ведуть з росіянами без участі і будь-яких консультацій з українцями та європейцями.
До розмови про скандальну зустріч Трампа та Зеленського і стосовно питання про те, що далі чекати у відносинах між Вашингтоном і Києвом у світлі війни в Україні, я запросив американського політолога й історика Джона Стенлі Міцгєля. Він пов’язаний з Колумбійським університетом і є багатолітнім викладачем Центру східних досліджень Варшавського університету.
Ось як він коментує сварку в Овальному кабінеті Білого дому:
— Президент Зеленський повинен був усміхатися, похвалити Трампа і замовкнути. Зрештою те саме радила Зеленському делегація американських політиків у розмові з ним в готелі перед зустріччю в Білому домі.
Американська і світова преса коментує, що президент і віцепрезидент США прекрасно знали, що ця пресконференція буде для них чудовою нагодою, аби показати свою незламність та тверду позицію, щоб таким чином звернутися до своїх прихильників. Вони мали тиснути на Зеленського, щоб той безперервно демонстрував свою велику пошану до Трампа. Трамп і Венс постійно повторювали, що Зеленський є не надто вдячний за допомогу Америки Україні. Це є дивним з огляду на те, що зустріч мала закінчитися підписанням угоди про видобуток рідкоземельних металів в Україні. Все ж було підготовлено для цього. А Трамп в кінцевому підсумку відкрив свої наміри, коли назвав Зеленського зневажливою особою. Трамп теж показав що він є тираном, англійською це звучить «he is a bully», про що американці і всі на світі знають. Всупереч усім нормам доброго тону прогнав геть президента країни, який бореться за існування свого народу під час агресії чужого диктатора.
Попри скандальну поведінку Трампа і Венса, цілий ряд лідерів, зокрема президент Польщі Анджей Дуда, порадили Зеленському знайти підхід до нового голови США і його адміністрації, аби не втратити американської підтримки у війні з Росією.
Експерт підкреслює, що ситуація президента України вкрай складна з огляду на неприхильне ставлення з боку Дональда Трампа до нього, до його країни і очевидну ставку на зближення з Москвою, зважаючи на геополітичні завдання, які ставить сьогодні перед собою Білий дім.
— Це особа, яка виразно і вже багато років проявляє особисту ворожість щодо Зеленського і до українського народу. Цілком очевидно, що для президента Трампа Україна є нічим більше, ніж буферною країною. Його ціль — це відносини між Росією та Сполученими Штатами. Звичайно, йому йдеться про те, щоб відірвати Росію від тісних стосунків з Китаєм і наблизити її до своєї політики.
А якщо вдуматися що, по суті, Трамп і його адміністрація пропонує президенту Зеленському? На даний момент все має такий вигляд, що весь гучний «мирний план» Трампа полягає у тому, щоб викачати з України, яка спливає кров’ю у нерівній боротьбі з Росією, її природні ресурси нібито задля покриття якогось боргу Києва перед Вашингтоном з огляду на американську військову допомогу часів адміністрації Байдена. Трамп її оцінив у 350 мільярдів доларів, тоді як ця допомога склала не більше 170 мільярдів, з чого Україна отримала безпосередньо лише близько 100 мільярдів, а решта — це, так би мовити, операційні кошти. Ба більше, коли США надавали озброєння, техніку, боєприпаси, кошти, то не було мови, що це позика, яку треба віддати. Все відбувалося за принципом ленд-лізу. Принаймні це стосується левової частини від всього цього обсягу американської допомоги Україні задля протистояння російській навалі. Чи не так, професре?
— Багато хто так думає. Я не знаю, чи Трамп у своїх заявах був дуже чіткий, чи це такою власне була його мета, чи він хотів своїми такими заявами побачити реакцію Зеленського. Для мене немає ані найменшого сумніву, що все це, що Україна отримала від Сполучених Штатів, — це був дар. Ніде і ніколи не було мови, що Україна повинна повернути гроші, які вона отримала від Америки у вигляді зброї і фінансової підтримки. Не думаю, що американці сприймають цю справу так само, як Трамп. Проте, як відомо, президент Трамп вважає себе дуже вмілим переговорником і, можливо, ця заява про «борг» була ходом з його боку, аби подивитися, як на це відреагує президент України. Ми не мали змоги в цьому переконатися, бо справа не дійшла до підписання угоди.
Європейські лідери виголошують гучні і пишномовні гасла, але чи вони в стані компенсувати ту частину допомоги, яку до цього часу надавали США? Адже хід війни вирішується передовсім на полі бою, а ЗСУ вкрай потребують зброю і боєприпаси та інші речі вже і зараз. Що Ви думаєте з цього приводу?
— Про це зараз точиться дискусія. Коментатори звертають увагу, що, безумовно, кишені у Сполучених Штатів більші, ніж у Європи. Підкреслюють, що Європа до цього часу не зуміла адекватно відреагувати на наполягання президента Трампа, які звучали вже давно, щодо необхідності збільшення видатків на модернізацію армії і збільшення власних оборонних можливостей. Внаслідок сварки між Трампом, Венсом і Зеленським Європа трохи прокинулася у справі підтримки України. У зв’язку з цим голова Європейської Ради Антоніо Коста скликав 6 березня спеціальний саміт ЄС у справі України.
Чи можна очікувати, що Трамп і Європа в стані домовитися про спільний захист України? Мені здається, що на це є дуже невеликий шанс. Чи окремі країни континенту будуть у змозі нести фінансовий та логістичний тягар, щоб досягти миру в Україні? Чи ці країні зможуть нести цю ношу і гарантувати безпеку країні, яка віддала свою ядерну зброю в обмін на свою територіальну недоторканість, що було підписано з боку США, Великої Британії, Франції і Росії? Це теж не зовсім відомо.
Американські адміністрація за вказівкою президента Дональда Трампа призупинила надання будь-якої допомоги Києву. По суті, це є неприхований шантаж, який полягає у тому, щоб президент України повернувся до Білого дому і підписав зі США угоду на експлуатацію рідкісноземельних металів та інших українських корисних копалин, або Київ цілковито залишається без цієї допомоги. Правда, невідомо, чи навіть після підписання згаданого документа це покращить безпекове становище України. Адже не виключено, що після цього послідує ультиматум від Трампа, що задля припинення війни Київ повинен офіційно відмовитися від окупованих територій на користь Москви, віддати ще якісь землі, оголосити про нейтральність, скоротити армію до мінімуму, що не дозволить відбити можливий російський напад. Чи можна виключити, що Трамп піде на такий крок, по суті, змусивши Україну до миру на умовах Кремля?
— Отже, відповідь на це питання буде, безумовно, незадовільною. Але факт залишається фактом, що президент Трамп, ще до свого президентства, дуже любив грати в невідомість. Тобто він оголошує, що буде перерва, що завершиться постачання американської зброї та фінансової допомоги Україні.
Але варто пам’ятати, що дуже часто те, що говорить президент або навіть будь-хто, як-от пан Трамп сьогодні, завтра може бути сказано інакше. Отже, ця невизначеність є частиною його витонченої гри з опонентами, адже зараз ситуація має такий вигляд, ніби Україна є його опонентом. Також відомо про його ставлення до України та президента Зеленського.
Політика, яку він хоче вести в Тихоокеанському регіоні та в напрямку Східної Азії, для нього значно важливіша за майбутнє України. Йому не йдеться про Україну, але це не означає, що він не буде змушений змінити свою думку під тиском деяких країн. Відомо також, що його ставлення до окремих європейських країн є відносно теплим, але є й такі країни, про які він взагалі не хоче говорити. Останнім часом навіть Європа припустилася помилки, не запросивши лідерів балтійських країн на переговори, що відбулися в Лондоні. Це досить дивно, оскільки колишня прем'єр-міністр Естонії зараз є співробітником адміністрації Європейського союзу, тож, як сталося, що ці країни не були запрошені? Так, це малі країни, але вони зараз перед найбільшою загрозою з боку Росії. І я думаю, що з цього моменту надалі Європа буде уважніше ставитися до того, кого вона запрошує до переговорів. Перед Європою зараз стоїть дуже серйозний виклик. Як створити справедливий розподіл фінансування озброєння для України спільнотою європейських країн, а не окремими державами?
Повну версію розмови ви знайдете у прикріпленому аудіофайлі.
Матеріал підготував Назар Олійник