Попри те, що Сили оборони України зламали плани Росії здійснити бліцкриг та захопити цю незалежну державу, агресивна Росія залишається здатною до активного провадження війни, всупереч колосальним втратам і економічним проблемам. Україна отримала значну підтримку з боку світової спільноти, але тут спостерігається відсутність системності в санкційному тискові світу на Росію, нерозуміння агресивної природи російської держави та антигуманного характеру ідеології «руского міра», а також бажання повернення до ділових відносин з Москвою, попри її системні злочини, заявив голова громадської ініціативи «Бурштиновий шлях» Дмитро Левусь:
- Російська Федерація — агресор, Путін — злочинець, вся верхівка Російської Федерації — злочинці. Вони мають бути покарані. Замість цього ми бачимо наразі вихід Путіна з ізоляції. Неоднозначну оцінку з боку США щодо того, що, мовляв, і Україна є винною в російській агресії. Це як жертву зґвалтування звинувачувати в тому, що в неї коротка спідниця, і вона спровокувала ґвалтівника. До України висуваються претензії, аби прирівняти нас до агресора, на кшталт того, що, мовляв, у вас нібито є проблеми з легітимністю української влади. Це повторення російських тверджень, які виходять від російського президента, який зґвалтував свою Конституцію, не проводив насправді виборів — про це говорять висновки цілого світу, в тому числі Державного департаменту США. І ми розуміємо, чому це відбувається. Тому що є прагнення швидко встановити мир за будь-яку ціну. І ця ціна — це Україна. Раніше йшлося про те, що, мовляв, допомога може бути обмежена, оскільки Україна якісь речі неправильно проводить. Тут можна згадати і про вимогу Заходу до України знизити мобілізаційний вік до менше, ніж 25 років. Хоча президент Зеленський говорив, що вже зараз не вистачає зброї навіть для тих, хто мобілізований. Україна зробила свої кроки в цьому плані, і добровольцем може йти будь-хто з 18 років. Щобільше, зараз є програма спеціального контракту для юнаків від 18 до 25 років. Ці всі речі, ці нові заяви, які ми бачимо, вони нібито покликані встановити мир, але насправді вони наближають Третю світову війну. Тому що встановлення миру коштом України — це насправді посилення Російської Федерації, яка ніколи й не відмовлялася від того, щоб подальша агресія продовжувалася. Її мета озвучена — не має існувати НАТО, не має бути жодної європейської єдності, контроль над Україною, геноцид українців. До речі, просто нагадаю, що геноцид — це не обов'язково повне знищення фізичне, а це й асиміляція. Це те, що Російська Федерація зараз робить на окупованих українських територіях. Така загроза існує. Єдність Заходу, Західного світу під загрозою.
Після зміни влади у США очевидною стає криза євроатлантичного простору безпеки, свідоме самостійне зменшення ролі США у безпековому плані у Європі. Все це дає Кремлю підстави вважати, що Росія здатна переможно завершити війну проти України, роздробити єдність НАТО та нівелювати значення Альянсу. Своєю чергою, це створює передумови для розширення російської агресії на країни Північної та Східної Європи після «вирішення українського питання». Берлінський політолог, директор Ініціативного центру «Європейська стійкість» Сергій Сумленний визнав, що Німеччина, як провідна країна Євросоюзу, наразі нездатна на швидку та адекватну відповідь на зазіхання російського імперіалізму:
- Щодо російського впливу, то ми постійно його бачимо в Німеччині. Росія працює в Німеччині стало, стратегічно й широким фронтом. Німеччина в ситуації глухого кута, коли, з одного боку, населення вимагає більшої підтримки України, більш жорсткої політики в бік Росії. Цього хочуть 70-75% німців. При тому політична культура Німеччини побудована так, що через необхідність коаліції вижити, через дуже довгі й складні процедури цим бажанням не можна знайти вихід. Росія вміло користається цими маніпуляціями, закидає свої твердження і переводить дискусію з площини «як перемогти російський імперіалізм» у площину «як не спровокувати російський імперіалізм на напад на Німеччину». Чи ситуація навколо Дональда Трампа і ситуація США зможе сприяти позитивно? Мені здається, що шансів на це немає. Очевидно, що Європа стоїть зараз перед необхідністю ухвалити рішення, чи готова вона вирішувати питання своєї безпеки своїми силами? Чи втрачає безпеку повністю? Тому що американські безпекові гарантії не працюють, натівські безпекові гарантії, без американських гарантій не працюють теж. Таким чином, ані двосторонні договори зі Сполученими Штатами, ані колективні договори НАТО не можуть організувати безпеку. Таким чином, все впирається в технічні можливості виробництва власної зброї, в соціально-моральні можливості мобілізувати своє населення, в готовність держави швидко реагувати на виклики. Чи може Україна в цьому випадку стати каталізатором цього процесу і передати свій досвід співпраці між армією і суспільством та інших неконвенційних відповідей на виклики? Я не знаю, але я бачу, що це в принципі єдиний шлях. Тому що все, що ми бачимо всередині Німеччини, що на нетрадиційні виклики дається традиційна відповідь. А це так не працює.
Як забезпечити глобальну безпеку? Як запобігти Третій світовій війні та покарати Росію за агресивну війну і злочини в Україні? Відповіді на ці питання директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь бачить в контексті тіснішої співпраці всіх країн Європи у справі побудови власного війська, компонентів ядерного стримування Москви та звільнення від ілюзій того, що головним фактором європейської безпеки є Сполучені Штати Америки:
- Ми знаємо, що цю війну припинити неможливо. Її можна заморозити, її можна технічно призупинити, але вона завершиться, лише коли закінчиться існування Російської імперії. Коли головний союзник Європи упродовж останніх десятиліть після Другої світової, а потім і Холодної війни перетворюється на силу, яка починає руйнувати Євроатлантичний альянс, ті підходи до міжнародної політики, міжнародного права, які складалися після Другої світової війни. Вони недосконалі, але їх можна модернізувати. Тим більше, що Україна дійсно є співзасновником ООН, і тому, можливо, це стосується України. В цих умовах для нас, європейців, критично важливим все ж таки подорослішати й зрозуміти, що ніхто — ані американці, ані австралійці, ані інопланетяни — не будуть за нас забезпечувати нашу безпеку й оборону. Європа не виробляє балістичних ракет. Це факт. Протиракетні системи теж не виробляються. Треба виробляти ядерну доктрину Європи, щоб не бути залежними від Сполучених Штатів. Якщо постане питання, коли Сполучені Штати скажуть, що прибирають не тільки свої війська з Європи, які в принципі мають лише символічне значення, але і ядерну парасольку з Європи, що в цьому випадку робити європейцям? Як вони можуть стримувати агресивно Росію? Абсолютно жодних шансів! Тому ми говоримо: ми, європейці, маємо зараз разом швидко починати реалізацію цих заходів: створення стратегічних компонентів, плюс стратегічну розвідку, стратегічні питання, цілевказання, управління і так далі. Тобто автономність, стратегічну автономність. Це не політичне питання, про яке говорить Емманюель Макрон, це конкретні напрямки співпраці, які все ж таки треба нам починати робити.
На відміну від Михайла Самуся, політолог і автор книги «Як працює путінська пропаганда» Микола Давидюк не очікує швидких та рішучих дій з боку лідерів європейських держав. На тлі пошуку нової архітектури безпеки в Європі Україна має зосередитись на виробництві власних озброєнь, що вже значною мірою забезпечують її обороноздатність і на майбутнє можуть стати предметом торгівлі, вважає експерт:
- Європа зараз ще в достатньо розслабленому стані. Пригніченому, але ще в розслабленому. Ми не бачимо ані великих військових навчань, ані якоїсь активізації. Будуть переговори зі США, туди поїде Стармер, Макрон. В Європі зараз визначається, хто буде лідером. Торгова війна між Європою і Сполученими Штатами не виключається. Що далі буде грати Росія? Зрозуміло, що на розкол всіх, на те, щоби пересварити всіх зі всіма. Сполучені Штати, які хочуть повторити гамбіт Рейгана і роз'єднати Росію і Китай, зараз самі роз'єднуються з Європою. Нам треба зрозуміти, куди ми рухаємося, як вистояти, і треба протриматися якийсь певний час, тому що рейтинг Трампа, теж не є щось броньоване, що буде триматися. Ризик військового глобального конфлікту виріс в рази. Якщо до цього ризик глобальної війни був від 3 до 8 відсотків, то зараз це обчислюється вже у двозначних числах. Наша роль в Третій світовій війні має бути, як роль в Іспанії в Другій світовій: ми повоювали, далі ми готові виробляти зброю, ми готові продавати дрони… Наша задача сьогодні — укріпити Україну і зберегти державність. Ось це зараз найбільший виклик.
Україна може форсувати створення нових форматів військово-технічної співпраці не тільки з європейськими державами, а й з Канадою, Японією, Південною Кореєю і навіть з окремими арабськими державами, сказав голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко. В цьому контексті раніше українські експерти згадували передові види озброєнь, що виробляє Південна Корея. Якщо її конституція забороняє продаж зброї в країни, де палає вогнище воєнного конфлікту, то Україна могла б скористатися допомогою інших держав, які б реекспортували корейське озброєння безпосередньо Україні, припускають українські військові експерти.
Олександр Савицький